Як вияв незламності духу української нації, незнищенності її національної й громадянської гідності, наприкінці 80-х років зародилася перша у новітній українській історії масова громадсько-політична організація національно-демократичного спрямування — Народний Рух України. Супроти комуністичної тоталітарної системи вперше постала організована політична сила, об’єднана спільною метою і спільними завданнями.

Найпершою метою, найголовнішим завданням Руху стало здобуття незалежності України. Для цього необхідно було насамперед зруйнувати комуністичну імперію, звільнити український народ від впливу більшовицької ідеології, відродити високі почуття національної й громадянської гордості, патріотизму, поваги до своєї історії, мови, культури.

Антиімперська, антикомуністична, державницька позиція Руху знайшла широку підтримку в українському суспільстві. Разом з Українською Гельсінською Спілкою, Всеукраїнським товариством «Меморіал», Товариством української мови Народний Рух України очолив боротьбу українського народу за незалежність, демократію, права і свободи людини та нації. Цю самовіддану боротьбу увінчало здобуття Україною державної незалежності.

Основна програмна мета Руху, визначена ІІ Всеукраїнськими Зборами НРУ, була реалізована Актом проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 року і Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Завершилася ера змагань за державність.

Розпочалася ера будівництва держави, зміцнення й захисту державності, усталення її національного та демократичного характеру.

В нових суспільно-політичних умовах постала необхідність перетворити громадсько-політичну організацію, якою був Рух, у потужну українську політичну партію національно-демократичного спрямування. Ця мета була досягнута завдяки ініціативі, енергії та невтомним зусиллям видатного українського політичного діяча В’ячеслава Чорновола. Саме новому, чорноволівському Рухові судилося бути політичною силою, що стоїть на сторожі здобутої незалежності України.

Нині молода Українська держава переживає складний період переходу від колоніальної залежності, тоталітарного гноблення і командно-адміністративної економіки до повноцінного державного буття, громадянського суспільства, розвиненого ринкового господарства. Триєдине завдання, що стоїть перед Україною на цей період, містить у собі:
— завершення уконституювання держави, формування інститутів цілісної національної державності, єдиної правової бази і на цій основі — формування української політичної нації як політичної спільноти громадян Української держави;
— утвердження в державному та суспільному житті засад демократії, політичного плюралізму, формування структурованого громадянського суспільства;
— перебудову економіки на засадах приватної власності та конкуренції, створення єдиного загальнонаціонального ринку.

Лише на основі виконання цих завдань можна досягти зміцнення державності при зростанні добробуту українського народу, збереженні й розвиткові його національно-культурних і духовних надбань, забезпеченні прав та свобод людини і громадянина.

Реалізуючи свою програму, Рух першим серед політичних сил сучасної України запропонував цілісну Концепцію державотворення. Основні ідеї та положення Концепції витримали випробування часом. Деякі з них втілені або втілюються сьогодні. З прийняттям Конституції Україна остаточно визначила напрям свого подальшого розвитку як незалежна, демократична, правова держава. Налагоджується співпраця України з європейськими та трансатлантичними структурами. Триває аграрна реформа на засадах приватної власності на землю та майно. Державна незалежність, свобода, демократія стають незаперечними, об’єднуючими вартостями для дедалі більшої частини суспільства, влади, політичних та громадських організацій.

Проте Рух змушений констатувати, що за роки незалежності поруч з досягнутими успіхами відбулися значні негативні процеси. Нам не вдалося усунути від важелів влади стару номенклатуру, яка продовжує радянські бюрократичні традиції, часто нехтує національними інтересами задля особистих чи вузькогрупових, сприяє власному надзбагаченню за рахунок народу. Саме це спричинило гальмування і перекручення широких реформ у нашій державі, розгул корупції і напівкримінальної тіньової економіки, формування олігархічного, неринкового капіталізму, різке зубожіння широких мас. Рух переконаний, що причиною цього є відсутність у влади протягом цих років продуманої стратегії реформування усіх сфер суспільного життя та прагнення їх послідовно реалізовувати. Саме таку стратегію послідовно пропонує Народний Рух України.

Витримавши складні випробування, в сучасних умовах Народний Рух України є згуртованою, структурно оформленою політичною силою. Рух дотримується чіткої, виваженої позиції щодо паритету державності й демократії, прав людини і нації. Рух відкидає революційний шлях суспільних перетворень і залишається відданим ідеям послідовних, еволюційних реформ, покликаних створити належні умови для зміцнення української державності, розвитку демократії, піднесення добробуту українського народу.

Сьогодні Рух — правоцентристська партія національно-демократичного спрямування, яка виступає за глибокі суспільні, економічні, адміністративні реформи в інтересах усіх громадян України.

Рух стоїть на сторожі української національної ідеї, української державності, національної демократії — високих ідеалів, за які змагалися всі покоління українських патріотів, заради яких жив і віддав своє життя лідер нашої партії, Національний Герой України В’ячеслав Чорновіл.

Розвиваючи державотворчі, демократичні, реформаторські традиції Руху, ХI Всеукраїнські Збори (З’їзд) НРУ ухвалюють нову редакцію Програми Народного Руху України.

Ідеологічні засади Народного Руху України

Відкидаючи тотальну заідеологізованість суспільного життя, Народний Рух України визнає право на існування за різними системами цінностей.

Водночас Рух переконаний, що основою стабільності й розвитку українського суспільства є загальний консенсус щодо ідеї національної державності та демократії, закладених у Конституції України. На цій основі можуть базуватися різні ідеологічні позиції. Саме в такому сенсі Рух визнає ідеологічний плюралізм в українському суспільстві.

Ідеологія як система базових цінностей є основою політичної позиції й діяльності партії. Політичні партії не виростають безпосередньо на базі класів чи інших соціальних груп, а відображають суспільні інтереси більш опосередковано — через уявлення, переконання, світогляд, ідеологію. Тому лише умовно можна говорити про соціальну базу партії.

Всіляко сприяючи утвердженню національної, демократичної, правової, соціальної держави, структурованого громадянського суспільства, появі економічно незалежного громадянина, Рух визначає своєю суспільною базою весь український народ.

Роль політичних партій — концентрувати, узагальнювати та об’єднувати висловлені в суспільстві ідеї й погляди в цілісну послідовну систему (програму партії) на певній ідеологічній базі, пропонуючи суспільству більш означений вибір. Ідеологічну базу партія перетворює в програму дій і конкретну політичну діяльність. Партія, чиї програма й політична діяльність базуються на певних ідеологічних засадах, має постійних прихильників, які не лише схвалюють методи її діяльності чи симпатизують її речникам, а й, насамперед, поділяють ідеологію, що її репрезентує партія.

В країнах, котрі щойно звільнилися від тоталітаризму і розподільчої економіки, формування підприємницької еліти супроводжується створенням лоббістських партій, які не мають чітких ідеологічих засад, а покликані через політичний вплив забезпечувати економічні інтереси певних груп. На відміну від лоббістських, ідеологічні партії демократичного спрямування мають сталий електорат і можуть розраховувати на тривале політичне буття. Народний Рух України — перша з-поміж сучасних українських партій, яка діє на основі чітко сформульованої ідеології. Це ідеологія української національної демократії.

Народний Рух України формує свою програму на ідеологічних засадах, виходячи з завдань епохи державного будівництва.

В епоху боротьби за державність домінуючу роль відігравав заперечувальний радикалізм, спрямований на руйнування комуністичної радянської імперії. Сьогодні провідною є ідея збереження і зміцнення української державності, послідовного внутрішнього реформування державних, суспільно-політичних та економічних відносин, формування української політичної нації, громадянського суспільства, захисту загальнонаціональних інтересів українського народу.

Обираючи реформаторський шлях розвитку, Рух обстоює центристську позицію і рішуче відкидає крайні радикальні ідеології — комунізм, що абсолютизує класові інтереси, і фашизм, що абсолютизує націонал-екстремістську, расову систему цінностей.

Для європейської християнської ментальності властивою рисою є прагнення до консолідації суспільства саме на етнічній основі, до створення національної держави, що є основою ідеологічних течій націоналізму.

Народний Рух України розуміє націоналізм як сукупність ідей, поглядів, цілей та політичної практики національно-визвольних рухів, що змагаються за право корінної нації на створення власної національної держави, а також ідейні засади державотворчої еліти суспільства у національних державах, які перебувають на стадії становлення. Центристською течією серед ідей, об’єднаних терміном «націоналізм», є національна демократія, на засадах якої стоїть Народний Рух України.

Українська національна демократія не прагне вивищення української нації над іншими. Вона має на меті утвердження українством своїх прав, рівних з іншими державними націями, через створення власної держави.

Національна демократія — це синтезуюча ідеологія, яка поєднує вартості консерватизму, лібералізму, соціальної демократії й ставить собі за мету реалізацію цих вартостей у національній демократичній державі європейського типу. Рух є продовжувачем традицій української національної демократії, започаткованої як політична течія Іваном Франком.

Гасло Народного Руху України: «Державність, демократія, реформи!» В ньому зосереджені основні цінності ідеології Руху.

Національна, демократична, правова, соціальна держава є основною цінністю в нашій ідеології. Тільки національна державність дає змогу українській нації відродитися, розвинути свою економіку і культуру, ґарантує її тривале історичне буття. Тільки демократична держава забезпечує участь кожного громадянина в державному управлінні, у вирішенні кардинальних питань свого життя. Тільки правова держава ґарантує права людини, її особисті й громадянські свободи. Тільки соціальна держава не залишає своїх громадян напризволяще, дбає про піднесення рівня їхнього добробуту.

Українська нація стала етнічною основою Української держави, як це проголошено в Декларації про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і закріплено в Конституції України від 28 червня 1996 року. Тепер українська нація повинна перерости обмеження свого буття етнокультурними рамками, характерними для недержавної нації, й стати політичною нацією, українським народом, який об’єднує в собі громадян України, незалежно від їхнього походження, на засадах патріотизму, відчуття причетності до своєї держави, відповідальності за її долю. Консолідація української політичної нації має грунтуватися не лише на політичній спільності, а й на духовній єдності, усвідомленні загальнонаціональних інтересів, утвердженні державно-національних, демократичних засад у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Рух розглядає нації як основні суб’єкти людської цивілізації. Лише в умовах політичної, економічної, культурної незалежності можливий вільний розвиток націй. Реалізація національно-культурних прав етнічних груп, що входять до українського народу, невіддільна від усвідомлення ними національного характеру української державності, визнання того, що Україна є споконвічною і єдиною у світі територією, де можливе повноцінне буття і розквіт української нації.

Обов’язок національної демократичної держави — стати тією структурою, яка захищатиме ззовні і забезпечуватиме внутрішню стабільність вільного громадянського суспільства. Зацікавленість у такому захисті з боку держави, прийняття і визнання її суспільством означає утворення політичної нації як спільноти громадян національної держави, яких об’єднують спільна історична доля, інститут громадянства, державна мова, спільні основні духовні, суспільні та політичні цінності.

Природним продуктом і середовищем тоталітарного режиму, що десятиліттями панував в Україні, є масове суспільство, для якого характерна відсутність власної структури, незалежних від держави об’єднань громадян, цілковите одержавлення суспільного життя, Рух вважає, що українському суспільству потрібно відродити знищену тоталітаризмом внутрішню структурованість, звільнитися від усебічної державної опіки і стати громадянським суспільством. Громадянське суспільство, як розвинена структура політичних партій, професійних та інших об’єднань громадян, що виражають і захищають їхні групові інтереси, стоїть на сторожі прав людей та суспільних груп, є надійною противагою державній бюрократії. Громадянське суспільство не зливається з державою і не протистоїть їй; воно взаємодіє з державою, обмежуючи її вплив на життя людей до необхідного мінімуму, і забезпечує вільне волевиявлення громадян у процесі формування органів влади та розв’язання найважливіших питань державного життя.

Рівень демократії в державі визначається саме рівнем розвиненості, зрілості інституцій громадянського суспільства, насамперед політичних партій, їхнього впливу на формування політичних цілей і характер прийняття управлінських рішень у державі.

Реформи — шлях, спосіб реалізації Програми Руху. Реформування державного устрою, суспільства, економіки, формування численного заможного середнього класу — це і створення соціальної бази демократії, і творення умов для розвитку особистості, і забезпечення добробуту народу.

Рух завжди відстоював ідею переходу від розподільчої, командно-адміністративної економіки не до монополістичної, а до ринкової, конкурентної. Для здійснення цього переходу необхідно створити можливості кожній людині стати власником. Проголошуючи пріоритет приватної власності, Рух виходить з того, що тільки приватна власність, її недоторканність забезпечують людині свободу, захист її гідності й самоповаги, створюють передумови для всебічного розвитку людини.

Рух розглядає приватну власність як засіб формування загальнонаціонального ринку на засадах конкуренції виробників і споживачів. Водночас Рух усвідомлює, що в умовах перехідного періоду необхідна участь держави в економічному житті, яка ґарантуватиме пом’якшення майнової поляризації, надійний соціальний захист і створення гідних умов життя.

Народний Рух України у відповідності з засадами державності, демократії, громадянського суспільства, приватної власності принципово обстоює необхідність партійного плюралізму.

Міжпартійна конкуренція в демократичному суспільстві — нормальне явище. Вона повинна провадитися цивілізованими методами, на рівні пропагування власної ідеології, програмних цілей. Така конкуренція не порушує стабільності демократичного режиму, якщо ведеться на основі консенсусу щодо засадничих державних і суспільних цінностей.

У сучасній Україні поки що такої загальної згоди немає. Деякі політичні організації ставлять під сумнів або державність України, або її демократичний чи національний характер. Рух не має спільного ні з ліворадикальними (марксистськими), ні з праворадикальними партіями та організаціями, ні з тими, хто у різних формах пропагує фактичну ліквідацію Української держави чи суттєве обмеження її суверенітету.

Політична єдність суспільства має досягатися в конкуренції з політичних та ідеологічних питань, не порушуючи засадничої згоди щодо вищих цінностей і цілей. Конкуруючи, Народний Рух України шукає співпраці з політичними силами, з якими досягнення такого порозуміння можливе. Рух як правоцентристська національно-демократична партія співпрацює з політичними організаціями, програми яких визначають своїм завданням побудову незалежної демократичної Української держави, збереження її територіальної цілісності, реформування її економіки в інтересах найширших верств населення. Засобом поглиблення такої співпраці Рух вважає досягнення політичних домовленостей, формування політичних та виборчих блоків. Рух прагне об’єднання з найближчими до себе політичними середовищами на засадах визнання основних цінностей національної демократії, на основі національної ідеї.

Водночас Рух вважає, що шкідливою утопією, яка ґрунтується на хибних уявленнях, є думка стосовно доцільності й можливості створення єдиної партії, котра мала б консолідувати всю українську націю. Творення такої партії — це спроба деструктуризації політичного спектру, руйнування елементів громадянського суспільства; це шлях до ідеологічної монополії й тоталітаризму.

Народний Рух України підкреслює, що ідеологічний нігілізм значної частини владної еліти призвів до заперечення ідеологічної визначеності влади, що загрожує суцільною деідеологізацією, так само небезпечною, як і тотальна заідеологізованість; до відмови від ідейної основи консолідації українського народу, формування української політичної нації. Рух переконаний, що Україні як державі, котра прагне ефективного поступального розвитку, необхідна націоконсолідуюча ідеологія. Наріжним каменем такої ідеології має бути українська національна ідея, що згуртовує націю для побудови демократичної, правової, соціальної Української держави, формування громадянського суспільства, творення умов для заможного й вільного життя кожної людини. Ця ідея передбачає національний характер держави, політичну, економічну, інформаційну незалежність України, самостійний шлях її розвитку.

Викладені нижче програмні положення Народного Руху України базуються на сформульованих у цьому розділі ідеологічних засадах.

Політична система і державна влада

Політична система. В Україні політична система має бути органічним поєднанням демократично сформованої системи державної влади та інститутів громадянського суспільства, об’єднаних спільною метою — зміцнення державності, консолідації української нації, реалізації прав і свобод людини і громадянина, вільного розвитку особистості.

Інституційною основою політичної системи мають бути держава, її органи влади, місцеве самоврядування, розвинута система політичних партій як інструмент вираження політичної позиції та організованої політичної волі українських громадян.

Світоглядною основою політичної системи України має стати ідеологічний плюралізм, який ґарантує право особи на власні ідейні переконання стосовно соціально-політичного, правового та економічного устрою Української держави, суспільних відносин, право оприлюднювати ці переконання, якщо вони не скеровані проти державного суверенітету України, не завдають шкоди державним та суспільним інтересам, соціально-політичним та майновим інтересам особи, та право об’єднуватися з однодумцями для захисту та реалізації своїх переконань та інтересів.

Політична система забезпечує реалізацію суверенітету українського народу, політичних прав і свобод громадян та груп громадян, захист їхніх особистих прав щодо вибору діяльності, місця проживання, професії, громадянської самореалізації, віросповідання.

Апарат держави має здійснювати державну владу в інтересах усього народу, захищати політичні свободи і права громадянина, інститути демократичної влади, ринковий економічний устрій. Цей захист здійснюється в межах і на основі демократично утверджених правових норм, створених як результат суспільної згоди безпосередньо (через всенародний або місцевий референдуми) або через представницькі чи самоврядні органи народовладдя.

Рух вважає невідкладним послідовне проведення адміністративної реформи як способу формування сучасної виконавчої влади в Україні на різних рівнях — центральному, реґіональному, муніципальному.

Рух виступає за постійний суспільний контроль за діяльністю апарату держави шляхом оприлюднення звітності за результатами роботи його органів, через можливості отримання поточної інформації про його діяльність, завдяки прозорості й публічності дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Такий контроль забезпечується за допомогою представницьких органів влади, засобів масової інформації, незалежних професійних об’єднань, партійних, правозахисних та інших самоврядних інституцій громадянського суспільства.

Державний устрій. Рух розглядає Україну як національну державу. Україна як держава виникла внаслідок самовизначення української нації, що ґарантує її право на утворення суверенної національної держави і самостійне визначення форм своєї національно-державної організації. 

За історичними, економічними, політичними, соціально-психологічними чинниками українське суспільство не є однорідним. З метою створення умов для послідовного творення єдиної політичної нації, збереження соборності, Україна має залишатися унітарною за формою свого державного устрою, як того вимагає Конституція держави. Водночас Рух обстоює необхідність послідовної децентралізації функцій державного управління, забезпечення ефективного функціонування органів місцевого самоврядування. Враховуючи наявність Кримської автономії, Рух розглядає Україну як унітарну державу з адміністративно-територіальним самоврядуванням як способом здійснення децентралізації функцій державного управління.

Форма державного правління. Народний Рух України вважає, що перспективною формою правління для України є парламентсько-президентська республіка. Реалізувати цю форму можливо після завершення політичної структуризації суспільства та становлення впливових загальнонаціональних політичних партій. В умовах перехідного періоду з метою забезпечення більшої стабільності виконавчої влади Рух вважає за доцільне зберегти президентсько-парламентську форму правління, передбачену Конституцією України 1996 року. Рух переконаний, що забезпечення цілісних, системних та ефективних реформ можливе лише за умови співпраці та солідарної відповідальності за свою діяльність Президента, Уряду й Парламенту держави. Рух виступає за політичну структуризацію законодавчого органу влади, створення парламентської більшості та формування на цій основі коаліційного Уряду.

Виборче право. У демократичних державах влада належить народові. Народ здійснює своє суверенне право на владу шляхом участі у вільних виборах. Для прискорення політичної структуризації Парламенту Рух виступає за виняткове право політичних партій висувати кандидатів у народні депутати та на пост Президента України. Рух вважає, що в Україні має бути запроваджена пропорційна виборча система обрання парламенту за загальнонаціональними виборчими списками партій — суб’єктів виборчого права із збереженням 4% бар’єру для представництва в парламенті.

Рух виступає за послідовне підвищення ролі політичних партій у місцевих виборах. З цією метою Рух вважає доцільним поступове запровадження пропорційної виборчої системи на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, міських рад міст обласного значення.

Правова реформа. Народний Рух України вважає, що демократичні перетворення в нашій державі можливі лише за умови широкомасштабної правової реформи, покликаної запровадити нові правові основи державного життя. Рух ставить за мету відродження зруйнованої більшовицьким тоталітаризмом правової культури, властивої українській нації й основаної на українських традиціях, що сягають часів Руської Правди. Рух переконаний у необхідності наповнення змісту конституційних норм новою нормативно-правовою базою, яка б запровадила принципи відкритого громадянського, демократичного суспільства і ринкової соціально орієнтованої економіки. Конкретне забезпечення конституційних прав і свобод людини досягається шляхом запровадження та неухильного дотримання чітких і зрозумілих норм законодавства.

Рух переконаний, що правова система в Україні має будуватися на засадах:
— верховенства права на основі притаманних людині природних прав і свобод, даних Богом;
— рівності усіх громадян перед Законом;
— законності усіх дій органів державної влади та місцевого самоврядування;
— справедливості в усіх сферах суспільного життя та взаємостосунках громадянина з громадянином чи громадянина з державою;
— надання громадянам усіх можливостей реалізовувати свої права і свободи до тієї межі, що не заперечує прав і свобод інших громадян.

У сфері правової реформи важливу роль відіграє реформування судової системи. Народний Рух України виступає за галузеву спеціалізацію судової системи, що можна забезпечити застосуванням спеціалізованих. зокрема, адміністративних судів, які входили б до загальної системи судочинства. Рух підтримує передбачене Конституцією України запровадження інституту суду присяжних як основного способу участі громадян у здійсненні судової влади. Рух вважає, що в демократичній судовій системі не може бути окремих військових судів. Кожен громадянин України, у тому числі й військовослужбовець, має рівні перед законом права.

Щоби суди, як незалежна гілка влади, могли належним чином виконувати функції, покладені на них Конституцією, потрібно забезпечити їхню діяльність відповідним фінансуванням. Рух виступає за визначення окремим рядком у державному бюджеті асигнувань на потреби судів, котрі мають надходити безпосередньо з казначейства, а не через органи виконавчої влади.

Самоврядування в Україні. Однією з підвалин демократичного ладу, формою якнайширшого залучення громадян до вирішення суспільних справ є місцеве самоврядування, яке має розвиватися на основі Конституції України, а також ратифікованої Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування. Рух виступає за реальне становлення місцевого самоврядування на базі територіальної громади як найбільш децентралізованої складової влади в Україні, за забезпечення його основних автономій (організаційно-правової, кадрової та матеріально-фінансової), за чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, за максимальну реалізацію принципу субсидіарності — передання владних повноважень на той найближчий до громадянина рівень, який здатний забезпечити їх ефективне виконання. Рух виступає проти спроб виконавчої влади безпосередньо керувати органами місцевого самоврядування, визначати структуру та штати виконавчих органів і апарату рад. Рух вважає за недоцільне поєднувати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Головною проблемою місцевого самоврядування в Україні залишається невреґульованість питань його бюджетного забезпечення. Рух переконаний, що місцеве самоврядування повинно мати свою матеріальну базу та сферу власності, на яку може поширюватися його управлінський вплив. Місцеві бюджети мають бути максимально наближені до реалізації конституційного права щодо їхньої самостійності, самодостатності за рахунок створення реально ґарантованої бюджетної бази, в тому числі шляхом законодавчого закріплення за місцевими бюджетами загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Необхідно здійснити перехід до самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів на основі довгострокових нормативів бюджетної забезпеченості із вжиттям державою заходів для вирівнювання бюджетів, які не забезпечені належними бюджетними надходженнями.

Рух вважає, що у правовому полі місцевого самоврядування необхідні законодавчі акти, скеровані на регулювання процесів управління комунальною власністю, майнових відносин, вирішення матеріальних, фінансових, кадрових питань суб’єктів комунальної власності. Разом з необхідністю чітко розмежувати власні і делеговані повноваження органів самоврядування Рух вважає за доцільне запровадити договірний характер делегування повноважень, яке має супроводжуватися як наданням відповідних матеріальних та фінансових ресурсів, так і взаємними зобов’язаннями щодо їх виконання.

Формування організаційно-правових та фінансово-економічних основ місцевого самоврядування повинне вирішити принципову проблему, яка полягає у створенні дієздатних та самодостатніх територіальних громад.

Рух переконаний, що для подальшого розвитку місцевого самоврядування доцільно: зміцнити відповідну законодавчу базу згідно з Програмою державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування в Україні; забезпечити узгодженість реформаторських процесів у проведенні адміністративної реформи, а також у царині регіональної політики та розвитку самоврядування; чітко розмежувати сфери відповідальності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо надання державних і громадських послуг; реформувати міжбюджетні відносини; підвищити роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевого самоврядування; розробити систему реальних мінімальних соціальних стандартів; забезпечити становлення системи фінансового вирівнювання та формування і ефективне функціонування комунальної власності територіальних громад; удосконалити систему державного нагляду і контролю за фінансово-економічною діяльністю місцевого самоврядування відповідно до нових міжбюджетних відносин.

Рух вважає, що реґіональна політика в Україні повинна бути спрямована на розв’язання основних завдань, що стоять перед державою. Її метою має бути зміцнення цілісності держави, пріоритет національних інтересів перед реґіональними і місцевими, вирівнювання економічного розвитку регіонів та їх здатності забезпечувати єдині стандарти соціальної політики держави. Рух оцінює як передчасну ідею запровадження поряд з місцевим також і реґіонального самоврядування. Спочатку необхідно забезпечити реальний розвиток місцевого самоврядування на рівні територіальної громади, тоді — запровадження деконцентрації виконавчої влади через передання її місцевим органам більших повноважень. Лише після досягнення цих цілей можливо розглядати способи запровадження реґіонального самоврядування відповідно до сучасних західноєвропейських моделей. 

Рух переконаний, що розв’язання проблем регіональної політики потребує консолідації зусиль усіх ланок влади — центральної та регіональної, місцевого самоврядування, вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, активної участі громадян у вирішення публічних справ.

Економічна політика

Економічною основою політичної системи України має бути вільна, багатоукладна, ринкова соціально орієнтована національна економіка. Головні чинники її становлення — цілковита ґарантованість та недоторканність приватної власності на майно, засоби підприємництва, землю, капітальні об’єкти, технології, фінанси. Держава повинна розглядатися як рівноправний суб’єкт приватної власності.

Народний Рух України переконаний, що основною метою економічної політики держави є зростання життєвого рівня громадян України. Ця мета досягається шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату та умов для трудової, ділової, підприємницької активності, стимулювання виробництва й підвищення конкурентоздатності наших товарів, зростання продуктивності праці на основі науково-технічного прогресу і нових стимулів до праці, забезпечення на цій основі соціальних ґарантій і підвищення життєвого рівня населення.

Рух наголошує, що економіка держави має функціонувати в умовах ринкової конкуренції та самореґулювання для максимального задоволення соціальних і споживчих потреб громадян. Кожне підприємство чи приватний підприємець мають діяти за власною ініціативою і відповідно до власної зацікавленості, не порушуючи чинного законодавства та прав споживачів своєї продукції (послуг), не завдаючи їм шкоди, не порушуючи прав інших підприємств — виробників аналогічної продукції (послуг).

Народний Рух України вважає, що головне завдання у сфері економічної політики полягає у вдосконаленні моделі переходу до ринку. Особливого значення Рух надає інституційній політиці. Система економічних інститутів повинна включати ринок, дрібне і середнє підприємництво, корпорації, державу, соціальний контроль над господарською і фінансовою діяльністю. Необхідно комплексно використати всі ці інституції, пам’ятаючи, що неможливо відразу перейти до ринкової економіки в її чистому вигляді, потрібно пройти через перехідний період.

Народний Рух України розглядає приватизацію державного та комунального майна як спосіб реформування відносин власності в Україні, формування ефективного власника, підвищення конкурентноздатності національного товаровиробника. Рух переконаний, що приватизація повинна відбуватися виключно на засадах прозорості, конкурентності, економічної доцільності, з дотриманням пріоритету національних інтересів.

Основною рушійною силою розвитку економічних відносин є підприємницька ініціатива, коли кожен учасник економічних відносин діє в межах закону, на основі власного бажання і на свій власний ризик з метою отримання прибутку. Зі свого боку держава має заохочувати приватну ініціативу, всіляко захищати приватну власність.

Суть змін в економічній політиці повинна полягати в переході від обмежувальних заходів до стимулювальних, наслідком чого повинне стати пожвавлення виробництва і на цій основі підвищення життєвого рівня населення.

Рух вважає, що держава має сприяти розвиткові приватного підприємництва за допомогою організаційних, інвестиційних, податкових, валютно-фінансових важелів, а також наданням йому послуг державними установами.

В основі економічних відносин має бути договірне право, яке реґулює взаємини між виробниками, продавцями (постачальниками), покупцями (споживачами). Порушення договірних прав спричиняє відповідальність згідно із законом чи умовами договору. Фінансові зобов’язання підприємств перед працівниками, іншими підприємствами і державним бюджетом є обов’язковими і забезпечуються всіма активами підприємств.

Рух вважає, що держава не повинна втручатися у господарсько-комерційну діяльність підприємств, укладання господарських договорів, визначення ринків збуту продукції, економіко-правові відносини всередині підприємств. Фінансування діяльності суб’єктів економічних відносин має відбуватися з небюджетних джерел, окрім цільового фінансування державних стратеґічних програм через механізм конкурсного відбору виконавців державних замовлень.

Народний Рух України наголошує на необхідності стимулювання об’єднання приватного підприємництва, структурних галузевих перетворень, концентрації капіталів через акціонерні товариства, вільний продаж акцій, захист прав акціонерів, підпорядкування держави як акціонера рішенням корпорації.

Для повернення в Україну капіталу, вивезеного за кордон, потрібно створити сприятливі для цього макроекономічні умови (стабільність національної грошової одиниці, низький рівень інфляції, стимуляційна і стабільна податкова політика).

Рух вважає, що сукупне податкове навантаження (податки до бюджету, Пенсійного фонду та фондів соціального страхування і зайнятості) не може перевищувати 35% від чистого доходу підприємства. Має відбуватися поступове зменшення чи скасування більшості непрямих податків (на додану вартість, митні збори, інші платежі з обороту та продажів).